olga_den_f (olga_den_f) wrote,
olga_den_f
olga_den_f

Різдв'яна пригода діда Гаврила . ;)

*
- Подуріли всі з тим Різдвом. Ти диви, які воцерковлені стали ..., - бурчав дід Гаврило проштовхуючись поміж людей, на передріздвяному базарі в Дуліцькому.

Дід Гаврило бурчав майже завжди. Є такі люди, жовчні і всім незадоволені, завжди, цілодобово. Його жінка, баба Єля, могла б розказати, що бурчить Гаврило навіть вночі, коли спить, але не розказувала, бо поїхала від нього в Попєльню до батьків. Ще в дев'яності, як тільки стало точно зрозумілим, що "совєти" вже не повернуться, а Сталін не реінкарнується, жовчність Гаврила сягнула апогею і баба Єля, не витримавши втікла. Гаврило, якщо й сумував, то видно по ньому того не було. Якісь самотні молодички намагалися влаштувати особисте життя поруч з дідом, тоді ще здоровим і міцним п'ятидесятирічним дядьком, але більш ніж на пару годин "лічной жизні" не вистачало нікого.

- Та хай би він сказився, де це бачено: "Не стій там, туди не сідай, чого свого баняка не принесла, не чіпай картоплю, то на посадку, не сип цукру так багато, закрий рота свому малому, чого розспівалася", та хто ж це витримає?

Таких молодичок було чи п'ять чи шість, а потім і вони перевелися, бо дід старів і цікавість викликала лише його хата і двадцять соток городу біля неї, які дід ще в молодості засадив яблунями. Але жодні сотки не вартували "нєрвів" які вдосталь давав Гаврило в "нагрузку".

Дідові яблуні Симиренки були найкращими в селі. Колись дід купив садженці в Києві на виставці, куди його посилали по партійній лінії. Ці яблуні так вабили сільських дітлахів, що з часом дід купив собі "ружжо" з якого не вагаючись міг стрельнути в того, хто наважиться перелізти через паркан. В Дуліцькому навіть виникла новорічна традиція серед старших парубків - в переддень нового року виломати частину Гаврилового паркану і спалити його біля Панського ставка. Це вважалося таким собі посвяченням в парубоцтво за дуліцькими традиціями. Виломав, спалив - можна йти свататись. Дід чатував хлопців щороку. Але садок був в двадцять соток, паркан довжелезний, а дід один. Тому перед кожним Різдвом дід як раз йшов на базар по цвяхи, щоби ставити паркан наново.

Цього року Гаврило мусів реінкарнувати метрів зо п'ять штакетів. Спокійний видався Новий рік, бо на зміні в сільмазі була Олька, а вона в борг не давала, то хлопців, які завчасно запаслися "горючим" виявилося небагато і новорічне багаття біля Панського ставка було бідненьким. Дідовий молоток десь пропав "вкрали мабуть сусіди, курвині діти" Дід потеліпав на базар, за молотком. Побурчавши на людей, купивши молотка, дід йшов додому, подумки підраховуючи, що тих дощок, що лежать в повітці, йому не вистачить на п'ять метрів паркану. Раптом він згадав, що в сусідньому селі Безпечній недавно згоріла стара хата. Хата та стояла закинутою років з двадцять і місцеві шибайголови використовували її як штабквартиру планування шкоди. Мабуть випадково підпалили, а гасити нікому не потрібну халупу, що стояла майже за селом не стали. Так біля тої хати був паркан, старий звичайно, але п'ять цілих штакетин з нього можна було знайти і пристосувати. Дід пішов на Безпечну через кладку. Оглянувши паркана він прискіпливо вибрав найціліші дошки і повідривав, потім зв'язав їх докупи старим дротом, закинув на плечі і почовгав додому. На вулиці вже стемніло, тому кладкою повертатися було небезпечно. В сімдесят не лише ноги не слухаються, а й очі відмовляються гарно бачити, тому дід вирішив повертатися через ГЕС.

А в невеличкій Безпечній звідусіль вже лунали колядки. Назустріч дідові йшов справжнісінький вертеп. З зіркою, чортом, козою і навіть малесеньким ангеликом. Люди голосно співали "Нову радість" Вони йшли прямо назустріч Гаврилові.

Дід матюкнувся і почав сходити на узбіччя.

- Христос народився, діду!, - хором сказали колядники, чекаючи звиклого "славімо його". Але якби діда знали в Безпечній, то вони б були готові до дідової відповіді і навіть не займали б його. А так..

- Пензлюйте в сраку, - відповів Гаврило. Всі раптово стихли і стало навіть чутно як дзюркотить вода на дамбі за двісті метрів. Дорослих заціпило, бо такої відповіді безпечанці очікувати не могли.

А чотирирічна Даринка, яку вперше взяли в вертеп, вбравши ангеликом, підбігла до Гаврила. Її імпровізовані крильця вимахували з кожним її малесеньким кроком, а німб на дротику, трусився над пухнастою шапочкою. Даринка ще не розуміла, що сказав цей сумний дід, але її ж вчили цілий день, як правильно. То вона і вирішила, що дідусь просто не знає, як треба.

- Дідусику, - вона підняла очі і серйозно глянула в очі Гаврилові. Дід скинув штакети з плечей і присів на них.

- Дідусику, коли кажуть "Христос народився" тре казати "Славімо його", от повтори!
Дід мовчав.

- Дідусику, це ж легко запам'ятати "Славімо його" повтори.

- Славімо його ...

- От молодець, дідусику!

Дівчика взяла Гаврилове обличчя в долоньки і з гучним "цццмак!" поцілувала в носа.

- Все пішліть далі колядувати, я навчила діда!, - діловито повідомила вона вертепу. І, поволі віддаляючись від Гаврила, знову залунала Безпечною "Нова радість"

Гаврило закинув штакети на плечі і пішов через дамбу. Чи то від здивування, чи то від темряви, але слух в нього чомусь став дуже гострий. Він чув як плискотить вода, падаючи з дамби, чув, як стукає його старе серце і чув ... Цей звук ... Недоречний тут і зараз. Писк, чи то ... Нявкіт. Щось пищало, чи нявкало прямо за перилами, що відгорожували дорогу. Дід знову зняв штакети з плечей. Крекчучи переліз через перила і, міцно за них тримаючись, нахилився над двацятиметровою дамбою. З суцільної темряви жалібно намагалося перекричати шум води маленьке кошеня.

- А щоб тебе чорти взяли, як ти туди залізло бісове дитя?, - пробурчав дід.

Він майже ліг на землю під перилами і спробував дотягтись до бідосі. Кошеня вчепилося гострющими пазурями дідові прямо в руку. Дід різким рухом витяг тваринку з дірки над дамбою. Встав і пробурчав, ховаючи кошеня за пазуху старої куфайки:

- Прямо до м'яса подерло руку мені, тварюко мале. Осьо якщо заразу яку занесло своїми кігтями, то помру, а хто тоді годувати тебе буде? Га? Не думаєш наперед, безтолкове? Так?

Дід знову закинув штакети на плечі і почовгав поволі додому, однією рукою обережно притримуючи куфайку на грудях.
Кинувши дошки в подвір'ї, дід зайшов в натоплену хату, засвітив лампочку в кімнаті і витяг з-за пазухи знайду.

Маленьке, пухнасте, руде кошеня нагрілося по дорозі і голосно муркало. Воно по рукавові вибралося дідові на плече і всілося прямо біля неголеного підборіддя.

- Знайдою буду звати тебе. Ти оце перестань мені свого хвоста блохастого до рота пхати, дурне ти мабуть, як пробка, якщо полізло на дамбу. Мабуть ще й ледачий і мишей не ловитимеш, дурно хліб їстимеш. А мо і правда, якесь заразне. Та що ж ти не заткнешся ніяк, чортова печінка, вже голова від тебе болить.

Дід зняв Знайду з плеча, поставивши на підлогу, а сам роздягнувся, ввімкнув телевізор і приліг на ліжко. Знайда миттю видерся по простирадлу до діда і, скрутившись клубочком, вмостився на подушці біля Гаврилової голови. Лоскочучи вусами дідове вухо, він знову замуркав.

Дід лежав мовчки хвилин десять, а тоді промовив.

- А влітку ми з тобою поїдемо в Матюші і купимо пасіку. Так, Знайдо? Бджоли теж слухати приємно. Гудуть ото достоту, як ти муркаєш. Пішли но ввімкнемо світло надворі, нехай колядники й до нас зайдуть. Цукерок правда немає, але ті шибеники і грошами беруть гарно. Як думаєш, зайдуть? Ти слухай, як йтимуть, то ми їх погукаємо ... Хай заспівають "Добрий вечір тоообі, пане господарю ..."

Знайда голосно муркотів, а дід тихенько доспівував колядку, плутаючи мотив і слова.

В дідову хату, неочікувано і потужно прийшло Різдво ...

Леся Поліщук

https://olga-den-7.dreamwidth.org/191337.html

Tags: Оповідання
Subscribe

Posts from This Journal “Оповідання” Tag

promo olga_den_f march 19, 2016 17:35 7
Buy for 50 tokens
​* ( Розповідь жінки буде написана мовою - оригіналом, тобто суржиком Луганської області. ) Мені треба було проконсультуватися у лікаря, і дали мені направлення у обласну лікарню. Я підійшла до кабінету в якому йшов прийом. Біля кабінету сиділи на стільцях і стояли люди, я зайняла чергу. Раптом…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 15 comments