Я вже писала, що на тім боці (річки) десь крякає журавель. А сьогодні, коли я вийшла на город, я почула те крякання десь зовсім близько. Я почала дивитись у той бік, звідки лунав звук. А лунав він із-за величезного куща терну, який росте на вигоні порч з моїм городом. Я направила свій погляд у бік терну, і почала очікувати що журавель от-от з’явиться в небі над терном, а потім перевела погляд на галявину, поруч з терном.
І раптом по зеленій траві, із-за терну вийшов той хто говорив загадкове «кря-кря» у яскраві червоні хустці – виявилося що це звичайний фазан. Сказати що я була здивована – то означає нічого не сказати взагалі. Я в наших краях ніколи в житті не бачила фазанів, і не чула їхніх голосів. Тож у мене аж дух перехопило від несподіваної зустрічі стоячи на своєму власному городі.
Фазан стояв і дивився на мене, голосно повторюючи своє «кря-кря», я вхопила телефон щоб його сфотографувати, але він був дуже далеко для фотографування. Я спробувала до нього наблизитися, але він коли помітив що я наближаюся дуже швидко шугонув у терен, тільки його і бачили. Я підійшла до терну, але кущ таких густий, що в ньому побачити фазана досить складно. Я обійшла кущ, і знову побачила фазана, тільки вже з іншого боку куща. Побачивши мене він знову дременув у терен. Тож я зрозуміла що полювати на нього з телефоном треба припиняти. Виявляється фазани дуже швидко бігають.;))
Я пішла на город продовжувати свої справи. І тут фазан вийшов на луки та ще й не сам, а зі своєю сіренькою подругою. Фазанка менша за розміром і не така яскрава як фазан, і без червоної хустинки. ;)
Так вони довгенько паслися на луках поруч з моїм городом. Відстань до них була достатня щоб їх роздивитися, але дуже велика для того щоб їх сфотографувати.
Коли поруч присутні такі істоти, то і працюється легше. ;))
Journal information