Блакитні оченята Янголят.

Коли я ще була малою, моя мама завжди дотримувалася правила, що овочі повинні рости на городі а квіти в квітнику, чі в саду, або прикрашати куточки двору. А ці квіти, які самі виросли на городі, вона чомусь залишила. Я у неї запитала : " А чому ти ці квіти залишила тут, не пересадила і не сполола ? "

І мама відповіла : " А ти подивися на них уважніше - це блакитні оченята Янголят, які нас охороняють. Вони тут сами виросли, їх чепати не можна ".

Ці слова мене дуже вразили, і з тих пір я почала по їншому дивитися на ті квіти.

Коли прийшов час орати город на зиму, на тих айстрах уже достигло насіння. Мама перед оранкою вирвала рослини з корінням і поклала купкою там, де трактор не міг би їх зачепити. Після того як зорали город, мама пішла на ріллю, ї розсипала насіння по свіжій оранці, перехрестила його і залишила на опіку Богу.

Наступної весни, айстри зійшли і виросли знову. Хаотично, де впали. Влітку зацвіли і історія повторилася знову.

Мами вже немає з нами, вона в іншому світі, а оченята Янголят щороку присутні на моєму городі і по сьогодні. То моя охорона.©


Фото: olga_den_f


Фото: olga_den_f


Фото: olga_den_f

https://olga-den-7.dreamwidth.org/43664.html