На заході президентської каденції Леоніда Кучми найбільші підприємства (кожне з яких вже тоді коштувало сотні мільйонів доларів) перейшли в повновладне володіння кількох олігархічних кланів. Інсайдерська неконкурентна приватизація стала одним з головних чинників формування України як олігархічної держави.
Існує безліч способів позбавити державу фабрик і заводів. В Україні випробували все: від ваучерної приватизації нібито в інтересах трудових колективів на самому початку 1990-х до виведення активів через процедуру банкрутства і санацію, як у випадку з Дніпроенерго в кінці нульових. Відверто шахрайські схеми легалізували через рішення Кабінету міністрів, Фонду держмайна і Верховної Ради.
Наприклад, щоб відсікти зайвих претендентів на покупку акцій обленерго, Кабмін виставляв на продаж невеликі пакети акцій, які міг купити тільки діючий міноритарій - велика ФПГ. Для стороннього незалежного інвестора така покупка означала б квиток на війну. У разі продажу контрольного пакета акцій підприємства ФДМ придумував інвестиційні зобов'язання, прописані під конкретного претендента.
Приклад присвоєння держмайна з особливим цинізмом - закони про «особливості приватизації» окремих заводів, коли майбутніх покупців визначали у Верховній Раді.
В результаті окремого закону парламенту 2000 року покупцем і номінальним власником Маріупольського меткомбінату ім. Ілліча став його трудовий колектив, а реальним власником - менеджмент заводу. У 2004 році до приватизації гірничо-збагачувальних комбінатів об'єднання Укррудпром депутати допустили тільки діючих міноритарних акціонерів.
Так, на заході президентської каденції Леоніда Кучми залізорудні підприємства (кожне з яких вже тоді коштувало сотні мільйонів доларів) перейшли в повновладне володіння всього трьох фінансово-промислових груп: СКМ Ріната Ахметова, Приват Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова і Смарт Вадима Новинського.
ЦІНА ЗАПИТАННЯ :
Всього через кілька років після вибухового зростання цін на руду приватизовані українські ГЗК зробили мільярдерами своїх нових власників.
/ LIGA.net /
Journal information