olga_den_f (olga_den_f) wrote,
olga_den_f
olga_den_f

Дівчинка має вміти бачити красу у всьому, а не лише в голубцях!

*
Він тихенько поторсав сплячу, як янголя, п'ятирічну дівчинку:
- Лесюню, прокидайся! Тссс, тихенько, матір не розбуди.

- Татусику, що трапилось?

- Вставай тихесенько, одягайся.

- Куди?

- Ти ж хотіла в лісі переночувати, то поїхали.

- А чому вночі?

- Бо ввечері тебе мама не відпустила би.

- Так, не відбустила б.

Лесюня навшпиньках підійшла до старого кріселка, на якому з вечора розклала одяг і одяглася навпомацьки. Незручні колготки, які в ті далекі вісімдесяти мала кожна дівчинка та і хлопчик, що розтягувались на колінцях, муляли своїми рубчиками і неймовірно важко надягалися дитячими ручками, вони надивожу швидко одяглися в темноті. І платтячко, і навіть кусюча кофтинка. Бо ж татко позвав.

Виходити на вулицю потрібно повз мамин диван. Лесюня і вдень не дуже зосереджена, вночі точно на щось би натрапила. І мама би прокинулась. І прощавай неймовірна пригода. Тато показав на вікно.

- Йди до вікна, перелізеш через нього, я тебе зловлю знадвору.

Лесюня поторсала стару дерев'яну раму і відчинила віконниці. В кімнату ввірвалася ніч. Солодкий аромат матіоли в садку, десь вдалині поодинокий брехіт псів, в повітці раптово заквокала сполохана мишею курка, коники звідусіль, ніби змагаючись, цокотіли, як востаннє, а здаля, зі ставка лунало несамовите, приглушене відстанню жаб'яче кавкання.

- Перелазь через підвіконня і стрибай.- почувся татків шепіт з темноти.

- Мені страшно, я нічого не бачу.

- Не бійся, я тебе бачу, я зловлю.

Лесюня, ні секунди не вагаючись, звісила ніжки і стрибнула прямо таткові в обійми. Потім, вже сидячи на рамі старенької "України" і вдихаючи на повні груде пахуче повітря ночі, вона спитала:

- Татку, а як так, що ти можеш вночі бачити?

- Ти теж зможеш, просто оченята мають звикнути.

- То ти не чарівник?

- Хто зна,- загадково прошепотів тато.

Вони їхали пустою дорогою довго-довго, а потім завернули до лісу.

- Татусику, а тут трохи страшно.

- Не бійся, боятися можна незнайомого, а те що знаєш не страшить.

- А я не знаю лісу.

- А от я тебе і познайомлю з ним. Подружишся і не боятимешся.

Вони зупинилися, татко розклав тоненький матрасик, вклав Лесюню, вкрив шерстяною ковдрочкою. Все це було завчасно прив'язане до багажника велосипеду.

- В голівку муляє..

- Чекай, я свого светра зніму.

Знявши светра, тато склав його і дбайливо підклав під голову донечці.

- А тепер, що робити, татусику?

- Лежи і слухай ліс. Знайомся з ним.

- Не звично, трішки страшно.

- Я сидітиму поруч і триматиму тебе за ручку. Спробуй заснути.

- А знайомитись?

- А ось це і є диво. По справжньому познайомитись можна лише вислухавши, а якщо вислухаєш, то заснеш, а якщо заснеш, значить вже не боятимешся.

Лесюня лежала в пітьмі і слухала ліс. Нічний ліс говорив геть не так, як нічне село. Шурхіт, стрекіт, дивний писк і навіть пташки час від часу перегукувались співом, що був схожий радше на розмову... І справді не страшно. Зовсім не страшно, якщо поруч татко і він тримає за ручку. Лесюня заснула..

Татко повів плечами від холоду. Нічого, за пару годин світатиме і вони поїдуть додому. Доки мама не побачила, що їх немає. Бо матимуть, що слухати обидвоє. "Дівчинка має бути милою і вміти поратись по господарству, Василю! Що ти з неї заброду робиш?" "Дівчинка має стати Людиною, Олю! І вміти бачити красу у всьому, а не лише в голубцях!"

Небо потроху починало сіріти і таткові гарно було видно і гострий носик і відстовбурчені вушка і заплутане рудувате волосся і великий пальчик, що завмер біля червоного напіввідкритого ротика.

- Що то з тебе виросте, доню?, - прошепотів він, дивлячись на худеньке рідне обличчя.

- Що таке татусику? Вже вставати?

- Так, давай, поки мама не прокинулась. Тобі сподобалось?

- Дуже-дуже-дуже-дуже!!! Я вже не боюся лісу, тут так гарно ...

- Поїхали, доню ...

Таткові сьогодні 63! Сподіваюсь, що я його не розчарувала, а втім я впевнена, що не розчарувала... Все чого він хотів, збулося. Я бачу всю ту красу, яку бачить він і бачу її не в голубцях))))

Леся Поліщук



https://olga-den-7.dreamwidth.org/199773.html

Tags: Оповідання
Subscribe

Posts from This Journal “Оповідання” Tag

promo olga_den_f march 19, 2016 17:35 10
Buy for 50 tokens
​* ( Розповідь жінки буде написана мовою - оригіналом, тобто суржиком Луганської області. ) Мені треба було проконсультуватися у лікаря, і дали мені направлення у обласну лікарню. Я підійшла до кабінету в якому йшов прийом. Біля кабінету сиділи на стільцях і стояли люди, я зайняла чергу. Раптом…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments