olga_den_f (olga_den_f) wrote,
olga_den_f
olga_den_f

Суто українське вбивство. Як "розпиляли" Укртелеком

*

У Лондонському суді реальними бенефіціарами приватизації Укртелекому назвали Валерія Хорошковського і Дмитра Фірташа

Стали відомі фігуранти показової історії про знищення колись суперпривабливого держактиву.

У другій половині 2017 року Лондонський арбітраж прийняв попереднє рішення у справі про українського телекомунікаційного оператора Укртелеком.

Позивачем виступила маловідома кіпрська компанія Raga Establishment Limited. У минулому вона називалася Epic telecom invest, була дочірнім підприємством австрійського фонду EPIC. І володіла українською компанією ESU, яка за $1,3 млрд купила навесні 2011 року у Фонду держмайна (ФДМ) Укртелеком.

Приватизація вийшла скандальною – актив придбала невідома компанія на конкурсі, в якому, крім неї, ніхто не брав участі.

Через два роки група СКМ мільярдера Ріната Ахметова перекупила Укртелеком у австрійців, пообіцявши за нього $820 млн. Але заплатила лише перший транш – $100 млн. А решту, як стало тепер відомо в Лондонському суді, віддавати відмовилася.

Вимагаючи решту суми, Raga і звернулася до арбітражу. Той попередньо підтримав позивача і залишив без уваги вимоги відповідача – СКМ – розірвати угоду купівлі-продажу.

Наслідки цього рішення для ахметівської структури виявилися більш ніж відчутними: 27 грудня 2017 року кіпрський суд заарештував активи СКМ рівно на $820 млн.

Але СКМ уже діє: вони подали апеляцію на вердикт лондонського суду – справу переглядатимуть у травні.

При цьому в суді команда Ахметова озвучила інформацію, що реальними власниками приватизованого Укртелекому були бізнесмен Валерій Хорошковський і його партнер мільярдер Дмитро Фірташ, який розбагатів на посередництві в поставках до України газу.

В Україні тему підхопили. Тим паче, що тут якраз йде ініційований ФДМ процес розірвання приватизаційної угоди щодо Укртелекому.

До остаточних рішень у цій заплутаній справі ще далеко, але власне сама історія Укртелекому стала показовим випадком приватизації по-українськи.

Компанію, на яку заглядалися найбільші західні інвестори і ринкова вартість якої доходила до $10 млрд, влада 15 років не наважувалась продати. За цей час телеком-гіганта "розпиляли" по максимуму, відібравши найбільш ласі активи і витративши даремно її монопольні переваги. А потім продали за $1,3 млрд сумнівній фірмі. Після чого Укртелеком перепродали – й це теж була сумнівна оборудка.

В результаті оператор може знову опинитися в руках держави. І його доля від цього навряд чи стане кращою.

Початок великого шляху

На початку 1990-х Олег Проживальський, перший міністр зв'язку незалежної України, звернувся до СБУ: мовляв, з'явилися ізраїльські бізнесмени, які хочуть купити Укртелеком, національний оператор зв'язку. Держслужбовця обурило те, що ціна, яку наполегливо пропонували комерсанти, була в 10 разів нижчою за реальну. А самі вони мали протекцію від українських високопосадовців.

Екс-міністр згадує: в СБУ йому порадили затягнути процес приватизації Укртелекому. А там зміниться Кабмін, і покровителі ізраїльтян підуть.

Так в результаті і сталося. Але сама порада "затягнути процес" стала багаторічною стратегією з приватизації колись найбільшого телеком-оператора країни.

Спочатку це був монополіст з більшості параметрів, каже Проживальський. Укртелеком володів частками в компанії Utel, а також у першому мобільному операторі України – UMC. Тоді, на його думку, за компанію можна було отримати $5-10 млрд.

Але чиновники не поспішали розлучатися з активом, який наповнював не тільки держбюджет, але й кишені представників влади. І потроху позбавляли оператора ласих напрямів його роботи.

Першим "поплив" найприбутковіший сегмент – міжнародний і міжміський зв'язок. Ним займався Utel – спільне підприємство (СП) Укртелекому і міжнародних компаній PТТ і АТ&T.

З 1995-го ліцензії на міжнародний і міжміський зв'язок – і без додаткових зобов'язань – уряд почав роздавати іншим компаніям.

Однією з перших ліцензію отримала компанія Київстар. Серед її засновників на той момент був брат дружини Леоніда Кучми, тодішнього президента України. І там само працювала президентська дочка.

Але найпотужнішим ударом по позиціях дергравця, на думку депутата від Самопомочі Олександра Данченка, екс-гендиректора компанії Data Group, стала втрата Укртелекомом монополії на надання послуг магістрального зв'язку, тобто кабельної мережі між містами.

Спочатку вона була лише у держкомпанії – мобільні оператори її орендували. Але потім кожен з них, розповідає Проживальський, отримав право побудувати свою мережу. І оператори розірвали договори з держмонополією, посилаючись на необґрунтовано завищені ціни.

Крім того, за даними видання Дзеркало тижня, дві провідні компанії з проектування і прокладання кабельних мереж були підконтрольними тодішньому керівникові Укртелекому Георгію Дзекону і його бізнес-партнерам. Ці дві фірми і проклали кабелі практично для всіх телеком-операторів.

Тим часом сам Укртелеком все глибше занурювався у внутрішні проблеми. Влітку 2007 року КРУ перевіряло компанію і виявило "незрозумілу ситуацію": в черзі на встановлення стаціонарного телефону стояло 1,3 млн осіб по всій країні, але у самій компанії залишалися вільними 200 тис. портів, здатних забезпечити зв'язком 2 млн абонентів.

Укртелеком, який колись годував бюджет країни, став для нього тягарем. В найвдаліші для сфери зв'язку роки – з 2005-го по 2009-й, коли прибутки у всіх гравців подвоїлися, – держкомпанія втрачала гроші. У 2008-му вона показала збитки в 1,5 млрд грн, наступного року – 525 млн грн.

Абонент недоступний

Данченко розповідає: бажаючі купити Укртелеком були завжди. За словами екс-керівника Data Group, особливо сильним інтерес до держкомпанії став після того, як Україна в 2007 році виграла право на проведення футбольного чемпіонату Євро-2012. "Це був гарний шанс зайти для нового оператора і використовувати чемпіонат як маркетинговий майданчик", – розповідає Данченко.

Багато років про плани взяти участь у приватизації Укртелекому заявляв німецький оператор Deutsche Telecom, ходили чутки про інтерес до держактивів норвезької Telenor.

Однак у довгоочікуваному конкурсі з продажу 92,79% держкомпанії, оголошеному в 2010 році, під час президентства Віктора Януковича, жоден із цих операторів або їхніх українських "колег" не брав участі.

У кваліфікаційних умовах, прописаних Кабміном Миколи Азарова для приватизації, була вимога: купити держкомпанію може структура, частка держвласності в якій менша за 25%. У найбільших європейських гравців – Deutsche Telecom, France Telecom, TeliaSonera, Telenor – вона вища.

А місцевих операторів стримувала інша норма: Укртелеком не могли купити ті фірми, прибуток яких від послуг зв'язку на території країни перевищував 25% загального обігу.

"Умови писалися під конкретну компанію, вона вже тоді була відома", – говорить Олександр Бондар, який керував Фондом держмайна в 1998-2003 роках.

У 2011-му конкурс виграв його єдиний учасник – українська фірма ESU, якою володіла міжнародна фінансово-інвестиційна компанія EPIC, зареєстрована в Австрії.

В одному з інтерв'ю директор EPIC Пітер Гольдшайдер тоді заявив: до Укртелекому його компанія не приватизувала таких великих підприємств. Проте подібного "недосвідченого" покупця частково профінансували державні Укрексімбанк та Ощадбанк: австрійці випустили під угоду облігації на суму 4 млрд грн, які й досі не погашено.

Олександр Рябченко, який керував ФДМ на момент продажу Укртелекому, каже: з конкурсом все було справедливо. Мовляв, жодна компанія в країні або за кордоном не оскаржила ані його умови, ані результати.

"Боялися, тому не подавали позовів, – відповідає Бондар. – Побоювалися: якщо втрутяться у процес, яким керують з Банкової, будуть проблеми з податковою, СБУ та іншими правоохоронними органами".

Сумний півфінал

Після загадкової приватизації Укртелекому у Верховній раді збиралися створити тимчасову депутатську комісію, щоб дізнатися: хто насправді стоїть за австрійською компанією? Однак, за словами Бондаря, справа обмежилася розглядом питання на постійній контрольній комісії з питань приватизації. І відповіді депутати тоді не отримали.

Зате відповіді з'явилися тепер, на судовому розгляді у Великобританії.

НВ отримав проміжне рішення лондонського арбітражу, перекладене російською. Показання сторін, наведені в цьому документі, проливають світло на реальних фігурантів сумнівної оборудки.

Так, згідно із судовими документами, в серпні 2012-го СКМ надійшла пропозиція викупити Укртелеком. У команді Ахметова були впевнені: реальним міноритарним власником колишньої держкомпанії – з пакетом у 25% акцій – був Валерій Хорошковський. На момент її приватизації він очолював СБУ. Все інше нібито належало Фірташу, власнику DF Group, якого нині затримано у Відні за запитом американської влади.

Про Фірташа представникам СКМ нібито стало відомо від Сергія Арбузова, який тоді очолював Нацбанк і входив до найближчого оточення старшого сина Януковича Олександра, вів із ними переговори від імені справжніх продавців Укртелекому.

Адвокати Raga заперечують те, що Фірташ був власником компанії. Їхня версія – бенефіціаром був Денис Горбуненко, екс-акціонер збанкрутілого Родовід-банку. А Фірташ, мовляв, був лише кредитором в угоді.

Про Хорошковського вони не говорять. А Ярослав Порохняк, представник цього бізнесмена, який фігурує у судових документах як імовірний посередник, відмовився давати коментарі для НВ.

Сам Хорошковський останнім часом живе на віллі в Монако і недоступний для коментарів.

Однак кінцевим бенефіціаром приватизації Укртелекому, як вважають відразу кілька колишніх і діючих високопоставлених управлінців телеком-ринку, був Віктор Янукович або його син Олександр.

Суд, спираючись на свідчення, вказав: переговори про продаж Укртелекому почалися саме на прохання Януковича-батька. Нібито він попросив Ахметова купити частину компанії, оскільки не був упевнений у тому, що її тодішній власник здатний її розвивати і керувати нею.

Укртелеком у 2012 році генерував мільярдні збитки.

Подальший розвиток подій, за версією СКМ, виглядав так: купивши компанію поспіхом і без аудиту в кінці 2013-го, покупець виявив: ESU не виконувала своїх інвестзобов'язань перед державою. Протягом п'яти років після приватизації вона повинна була вкласти в актив $450 млн, побудувати і передати державі мережу спецзв'язку.

І СКМ перестав платити.

Збіги

Суд в Лондоні – не єдине місце, де розбираються з Укртелекомом.

Минулого року ФДМ оскаржив результати приватизації компанії та виграв суди першої та другої інстанцій. Підставою для позову стало невиконання фірмою, що купила держактив, інвестзобов'язань. Розгляд касації відбудеться в кінці лютого.

Як підозрює екс-голова ФДМ Бондар, суд в Україні почався не просто так: таким чином влада, мовляв, зміцнює позиції СКМ у лондонському арбітражі. Адже там компанія Ахметова хоче довести, що не заплатила все за Укртелеком, оскільки колишній власник не виконав вимоги Фонду держмайна.

Але про це, як уточнює Бондар, стало відомо ще у 2014 році. Саме тоді прокуратура відкрила проти Януковича та екс-міністра фінансів Юрія Колобова кримінальне провадження за фактом будівництва лінії спецзв'язку за бюджетні гроші. Хоча фінансувати цей проект повинен був ESU.

У будь-якому разі, повернути актив державі буде нелегко: акції Укртелекому заарештувала прокуратура в межах справи про заниження ціни під час його приватизації.

Втрачені можливості

Починаючи з 2014-го колишній держгігант став показувати прибуток – від 100 млн грн до приблизно 400 млн грн. І в цьому сенсі він виглядає набагато краще для реприватизації, ніж раніше.

Але всі ці цифри – мізер у порівнянні з тим, що міг би принести цей актив державі.

Продавши його на піку вартості, країна не тільки отримала б якісного іноземного інвестора та величезну суму до бюджету, але й могла б розраховувати на вищі темпи економічного зростання. У цьому впевнена Олена Мініч, радник першого віце-прем'єра Степана Кубіва з питань цифрової економіки. Тому що в Україні набагато раніше почався б розвиток високошвидкісного широкосмугового інтернету, а кожні 10% його проникнення дають мінімум 1,5% приросту ВВП.

Причому 1,5% – це показник розвинених країн, а в державах, подібних до України, приріст може бути і більшим.

Поневіряння Укртелекому – це ще й причина тривалої відсутності в Україні 3G. Єдина ліцензія на зв'язок третього покоління довгий час була лише у державного телеком-гіганта. І припадала пилом там без діла, поки влада відсікала сподівання на неї мобільних операторів.

Якби всього цього не було, вважає Мініч, українці давно користувалися б уже навіть і 4G, а не очікували б на її появу лише цього року.

Звідси :

https://olga-den-7.dreamwidth.org/216021.html

Tags: п* Ахметов, п* Фирташ
Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo olga_den_f march 19, 2016 17:35 10
Buy for 50 tokens
​* ( Розповідь жінки буде написана мовою - оригіналом, тобто суржиком Луганської області. ) Мені треба було проконсультуватися у лікаря, і дали мені направлення у обласну лікарню. Я підійшла до кабінету в якому йшов прийом. Біля кабінету сиділи на стільцях і стояли люди, я зайняла чергу. Раптом…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments