olga_den_f (olga_den_f) wrote,
olga_den_f
olga_den_f

Епоха референдумів себе вичерпала. І її кінець співпав із рубежем тисячоліть.

*
Доброго здоров’я, друзі! З усього многообразія резонансних тем, які натхненно продукує “молода” команда, дід візьметься прокоментувати лише питання референдуму. Отого, про який учора казав пан Андрій Богдан (про якого подейкують всяке, і навіть, що він призначений незаконно). Так ось, пан Богдан допустив проведення в Україні референдуму „щодо мирних угод з Росією”. А щоб бути зовсім коректним, процитую цього пана дослівно:

"Кінцеве рішення, якщо воно буде не однозначно сприйняте суспільством, або виникнуть проблемні точки для сприйняття тими чи іншими, то його можуть винести на референдум", – сказав він.

На тлі об’єктивно невдалого для президента Зеленського учорашнього дня, в ході якого він прийняв ряд в цілому невдалих кадрових рішень (а одне з них змушений був скасувати), заяву пана Богдана дід вважає найбільш невдалою. Ця заява частину його прибічників як мінімум озадачила, інших напрягла, а противників миттю мобілізувала. Кажу це не тому, що діда сильно непокоїть, аби в пана Зеленського усе було добре. І навіть не аби його зайвий раз пнути – я цим не увлєкаюсь. Хоча можу і зараз, здається, саме той випадок. Адже пан Богдан (свідомо чи ні – не знаю) зачепив дуже резонансну й гостру тему і її замовчувати не можна.

Основна версія небайдужих громадян інтерпретує вказану заяву пана Богдана як доказ підготовки до якихось підозрілих шашнів із Москвою. І що заради цього усе й затівалося. І серіал „Слуга народу” для цього знімався, і пан Бігус нам про Свинарчуків кіно показував – все це придумав пан Коломойський в 15-ом году, аби привести до влади пана Зеленського, задача якого злити Україну Хуйлу та закріпити за Україною статус підлеглої Москві колонії шляхом загальнонаціонального референдуму. А в тому, що референдум скаже „так” не сумнівається схоже ніхто. Розвивати цю версію далі не буду, різних її варіантів у фейсбуці чимало.

Але й розвінчувати цю версію не стану.

Ото нехай „молода” команда доказує, що подібні заяви обумовлені не чиїмось злим умислом, а лучшими побуждєніями. Або звичайною человечеською глупістю. Бажано, з конкретними прізвищами – чиєю саме глупістю? Пана Богдана? Пана Зеленського? І якщо не глупістю, то чим?

Втім, у дідуся в стрічці чимало відданих прибічників пана Зеленського, котрі зараз намагаються виправдати пана Богдана тим, що референдум, буцімто, це класно, це ж пряме народовладдя. Дозволю собі з цим категорично не погодитися.

Епоха референдумів себе вичерпала. І її кінець співпав із рубежем тисячоліть, що супроводжувалося масовим поширенням інтернету, а можливо якраз і внаслідок цієї славної події. У будь-якому разі, референдуми – то вчорашній день повсюди в цивілізованому світі. Окрім екзотичної Швейцарії, але й там на референдуми виносяться лише такі глобальні питання, як перенесення автобусної зупинки на 150 метрів. Спорадичні ж спроби провести в силу історичної інерції референдуми в таких традиціоналістських країнах, як Франція чи Британія, у XXI столітті стабільно закінчуються конфузами. Референдум 2005 року у Франції поховав Конституцію ЄС, а референдум по BREXIT Тереза Мей досі розхльобує. Тому в країнах західних демократій прийнята негласна домовленість референдумів більше не проводити, від плебісцитів по можливості утримуватися. Не тому, що людям віри нема. А тому, що на цьому етапі розвитку інформаційних технологій надійних способів захистити делікатний процес формування громадської думки від зовнішнього впливу не існує. Надворі ж не старе добре ХХ століття, треба ж іти в ногу со временєм.

В Україні ж єдиний успішний приклад референдуму був у 1991 році, але це була епоха, коли не те, що інтернету - пейджерів іще не було. І крім того, референдум в Україні ефективний лише коли треба щось поламати. У 1991 році ми ламали СРСР і лише тому той референдум залишив по собі в пам’яті народній у цілому позитивні спогади. Але прикметно, що коли пан Кучма ламав Україну під себе і спробував було повторити фінт з референдумом у 2000 році, якраз на зламі епох, то той референдум закінчився цілком очікуваним пшиком. Хоча за всі чотири питання було проголосовано „за”. А от що пан Богдан зібрався ламати на цей раз?

Тому ще раз – референдуми, то симпатична древня архаїка, яка в новітніх історичних умовах не має до народовладдя жодного відношення.

Проте особисто дід вбачає у заяві пана Богдана дещо інше коріння. От є в мене стійке відчуття, що пан Зеленський носиться з ідеями референдумів не через свою буцімто відданість принципам демократії. А просто в силу своєї вродженої хитрожопості. Обтяженої фізіологічним небажанням ні за що відповідати: “Я несу ответственность только перед своєй семьей” – здається з таким державотворчим гаслом узяв пан Зеленський до рук президентську булаву?

І навіть у перших словах його інавгураційної промови надокучливим рефреном лунала теза, яка різонула вухо багатьом із слухачів: “Кожен з нас президент” і “ми несемо спільну відповідальність”. На що багато хто із громадян зреагував у дусі: “Нє, мілдружок, не ми президенти, а – ти. І відповідатимеш також ти. Персонально”.

Загалом, явна налаштованість новообраного президента від самого початку перепихувати з себе відповідальність на народ, яка в риториці “молодої” команди називається “вдосконалення інструментів прямого народовладдя” до добра Зеленського не доведе. Є в мене таке нехороше (або хороше) передчуття. І справа не лише в тому, що в Україні традиційно дуже “люблять” всяких там слизьких мазуриків, бо обожнюють їх прищучувати. Справа в тому, що подібне “пряме народовладдя” є по суті прямим посягатєльством на ментальний код народу та на тектонічні засади української державності.

Паростки української державності, як це переконливо довів іще Михайло Грушевський, простежуються ще з IV століття, з Антського союзу. І ще в оті прадавні часи наші предки обирали собі керманичів за принципом “кого не жалко”. Та з єдиною метою – “аби було кого винуватити за нашу херову жизнь”. Ніякої іншої суспільно-корисної функції українські правителі ніколи не виконували. Іноді воювали, іноді церкви будували, але люди їх любили не за це. А за смиренне терпіння під зливою їхніх прокльонів.

Ті з керманичів, які чемно погоджувалися прийняти відповідальність лише на свої плечі й ні на кого не кивали, от вони й залишилися на сторінках історії порядними людьми, і дідусь теж пише про них у своїй “Історії” з симпатією. Але їх було з біса мало, основна ж маса наших правителів, князів, гетьманів та президентів вважали себе цяцями. І їм весь час хтось заважав, тому не дивно, що ті правителі закінчували дуже сумно. До речі, й сам Михайло Грушевський, мав пречудову нагоду пересвідчитися у правильності цієї тези на власному досвіді.

А пану Зеленському, аби в цьому переконатися, взагалі достатньо було просто під час інавгурації поглянути в ложу з іноземними гостями. Де за симпатичною Далею Грибаускайте, сиділи рядочком наші похнюплені хлопці: Кравчук, Кучма, Ющенко і Порошенко. Відсутній серед них з поважної причини лише пан Янукович, але думається, що й він із цього правила теж не виключення. Усі вони так чи інакше уникали особистої відповідальності. Та перепихували її то на опозицію, то на всю Верховну Раду, то, коли сильно вже припікало, на своє оточення. Але прикметно - ніколи на народ. Навіть Янукович. А тут якийсь парень з тєлєвізора вирішив, що він самий умний та зібрався поламати тисячолітні традиції української державності. Та перекласти усю відповідальність із себе, любимого й красівого, на усі 100% українців. Ніхера собі! Ти хто такий?

В обшим так, нема в діда ні бажання, ні часу пояснювати очевидні речі, але якщо заява пана Богдана була лише пробним шаром і тепер хтось там відстежує реакцію небайдужих громадян, то дід скаже таке:

- Референдуми – то дурна затія, ніякі референдуми персональної відповідальності з пана Зеленського не знімуть. Хто не вірить, нехай пана Кучму спитає. Той теж був хитроздєланий і навіть референдум провів. Після чого почалося УБК, а там і 2004-й підкрався непомітно. А ведь Данілич не зєльоний пацан був.

- Відповідати пану Зеленському доведеться за все лише особисто. Буде хороший (у що я не вірю) – молодець, а буде поганий – займе своє місце поряд з похнюпленими попередниками. Надворі ХХІ століття, і зараз у тренді не колективна відповідальність. А персональна.

- Перекласти відповідальність на українців не вдасться. Це ще нікому в історії не вдавалося, бо не ті люди українці, щоб за щось там відповідати.

- Пан Зеленський казав, що все життя старався, аби українці усміхалися. То раз уже “молодій” команді закортіло референдуми проводити, нехай винесуть питання “Чи погоджуєтеся Ви нести за дії президента України В.Зеленського особисту відповідальність, моральну та матеріальну?”. І тоді ми всі разом порегочемо.

І ще раз, аби не казали, що дід не попереджав – будь-які сумнівні шашні з Москвою, а тим паче спроба їх освятити референдумом, то гігантський крок в напрямку завершення президентства Зеленського. Дочасного. Чи українці не вміють керманичів скидати? Ні, єсть нєкоторий опит.
Як там у “молодій” команді кажуть? Думай. Те.?

Свирид Опанасович

Crossposts: https://olga-den-f.dreamwidth.org/336816.html

Tags: референдум
Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo olga_den_f март 19, 2016 17:35 10
Buy for 50 tokens
​* ( Розповідь жінки буде написана мовою - оригіналом, тобто суржиком Луганської області. ) Мені треба було проконсультуватися у лікаря, і дали мені направлення у обласну лікарню. Я підійшла до кабінету в якому йшов прийом. Біля кабінету сиділи на стільцях і стояли люди, я зайняла чергу. Раптом…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments