© Дивилася щойно "Світ навиворіт".
Передача була про Японію. Неочикуваним для мене було те, що в країні шаленого розвитку, люди помирають від перевтоми на роботі. Звичайний робочий день там триває не менше 12 годин, і до того ж люди затримуються на роботі ще довше. І плюс дорога до роботи займає 2-3 години.
А коли ж тоді жити ? Не дивно що за таких умов люди там відчувають самотність.
А ще вразило те, що там дуже багато людей вчиняють самогубство. В Японії є скелі Тоджинбо, які своїми виступами заходять у море і висота яких, у деякиж місцях, сягає 25 метрів. Саме з цих скель люди кидаються вниз, щоб відійти у вічність, втекти від проблем які вони не в силах вирішити.
Чому люди добровільно ідуть з життя ?
Тому що вони відчувають самотність і непотрібність. Коли людина самотня вона відчуває слабкість, і не може долати будь-які труднощі.
Біля тих скель, один небайдужий японець, побудував кафе, і живучи там, він спостерігає за скелями та відстежує самогубців, щоб відмовити їх від фатального задуму. Його ім'я Юкіо Шигісан, він постійно веде боротьбу з суїцидами.
Зачепила фраза Шигісана : "Зцілити слабку людину дуже просто, їй просто не вистачає підтримки". Золоті слова.
Треба просто приділити увагу людині, її просто потрібно вислухати.
На самогубство людей штовхає людська байдужість. Коли людину нікому пожаліти, то зустрівшись із труднощами, вона впадає в розпач, починає жаліти себе сама, але людина створена так, що цього людині не вистачає, і вона вчиняє самогубство.
Недарма є такий вислів : "Найбільший злочин у світі, то людська байдужість".
Crossposts: https://olga-den-f.dreamwidth.org/437052.html
Journal information