© За часів совка тут було підприємство, на якому робили вапно. Тепер тут звичаний ярок, яких багато на теренах України. Підприємство пішло у минуле, разом із совком. Для чого було його руйнувати, знає тільки мудрий народ, який займався руйнуванням.
У мене ж не вистачає мудрості щоб збагнути для чого руйнувати те, що створено і працює. У мене мудрість якась неправильна, тому що вона мені завжди твердить лише одне - будь яке підприємство потрібно зберігати, якщо немає можливості модернізувати, то підтримувати у належному стані, налагоджувати сбут виготовленої продукції.
Колишні працівники підприємства бідкаються : " Поламали ! ... Розтягли ! ... Ми остались без роботи ! ... " А мені так і хочеться запитати : " А Ви де були ??? " Та не хочеться наживати собі ворогів, тому і не запитую ...
Зараз від підприємства залишились лише ось такі руїни :
Фото: olga_den_f
Це залишки печі, у якій колись випалювали крейду:
Фото: olga_den_f
Це піч зараз у середині :
Фото: olga_den_f
Важко собі навіть уявити, жо тут ще років 20 тому, палав пекельний вогонь, який розігрівав піч до температур від +1000 до +1300 градусів. І в таких умовах звичайна креда починала перетворюватися на вапно. Важко уявити що тут така піч була не одна, і вапно звідси цілодобово - і вдень, і вночі, без вихідних, вивозили великі вантажівки. Зараз на внутрішніх стінах печі, навіть сажу змили природні опади, які безперешкодно тепер потрапляють у колись недоступну для них камеру печі.
Фото: olga_den_f
Фото: olga_den_f
Тепер на місці підприємства просто ярок з білими схилами, які поступово захоплює рослинність ...
Crossposts: https://olga-den-f.dreamwidth.org/503638.html
Journal information