© Ідучи вулицею приватного сектора, помічаю ворону, яка сидить на шині наполовину закопаній у землю. У дзьобі ворона тримає волоський горіх.
На зустріч мені, вулицею, їде легковий автомобіль. Ворона злітає з шини, приземляється на обочину дороги і кидає на дорогу горіх. Вона його не впускає, а саме кидає (!!!), і знову злітає і сідає на шину. Горіх падає на дорогу, машина проїжаджає над горіхом, тому що горіх опиняється якраз між колесами. Якби горіх упав трохи в сторону, він би потрапив якраз під колесо, і ворона б отримала розлуснутий горіх, а так горіх залишився цілий.
Коли машина проїхала, ворона знову підлітає, бере горіх у дзьоб, знову летить та сідає на шину і чекає наступну машину.
Цілком сучасна ворона. ;) Цікаво, а як розлускували ворони горіхи, коли ще не було автомобілів ? ;)))
Crossposts: https://olga-den-f.dreamwidth.org/504270.html
Journal information