olga_den_f (olga_den_f) wrote,
olga_den_f
olga_den_f

Україну готують до знищення шляхом створення конфедерації

*
Доктор філософських наук, провідний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України на своїй сторінці у Фейсбуці висловив своє бачення Конституційного перевороту, який зараз готує керівництво України.

"Мені здається, що можно з полегшенням зітхнути: голосування за "особливй статус" на цій сесії точно не буде. Для зрозуміння цього відновимо деякі реперні пункти "донбаської саги" за останні дні: гучна заява Олега Ляшка про категоричну відмову голосувати за путінські зміни в Конституцію України, аналогічні виступи Оксани Сироїд та Єгора Соболєва від "Самопомочі". Нарешті і "Батьківщина" пікдючилася до повного несприйняття як порошекнівського "розводилова" з децентралізацію взагалі, так і стосовно "особливого статусу" зокрема. Такі заяви прозвучали на тлі шаленого несприйняття суспільством цих зміг і майже однологосного експертного вердитку відносно їх катастрофічних наслідків для України. Однак Порошенко було б на все це начхати, якщо б у нього вистачило сакраментальних 300 голосів. Пару днів тому він заявив, що ці голоси у нього є, але враховуючи його патологічну брехливість, з цієї заяви можна було зробити висновок про те, що їх немає." - пише Олексій Шевченко.

На жаль, редакція "Правдивих Новин" не поділяє оптимізму професійного філософа. Усі вищеназвані політичні повії страждають патологічною брехливістю. Гучні заяви брехливих покидьків скоріше свідчать про торги за знищення України, а не про якусь там принципову позицію.

Головне, що Олексій Шевченко розкриває конкретний механізм знищення України шляхом конституційного перевороту:

"Безсумнівно, що ключовим пунктом у змінах до Конституції є так званий особливий статус. Дуже симптоматично те, що суспільство обстоює досить консолідовану позицію - негативну. Вкрай негативну. Я відслідковую і можу сказати, що більшість експертів (політологів, військових експертів, журналістів) кажуть, що прийняття цього особливого статусу буде катастрофою для України. І це дійсно так. Тому що в такому разі матимемо не просто зміну устрою України. Це не просто федералізація, якої ми всі так боялися. Це, фактично, конфедерація. Незважаючи на якісь заяви про те, що окуповані нині території контролюватиме Україна тощо. Чому? Ну от уявіть собі, що так зване «ДНР» вже має усталену інфраструктуру. Вони мають свою «армію», своє «КДБ», свою «пенітенціарну систему», ідеологію між іншим. Як можна уявити собі, що цей відокремлений регіон може ввійти до складу України - і на яких основах? Вони відмовляться від цієї структури? Чи вони розпустять «армію»? Всі знають, що це неможливо. Тому, якщо ухвалити цей закон на умовах Путіна і Меркель, то в нас буде конфедерація, держава в державі.

До того ж, прийняття такого закону не є конституційним. Тому що зміна устрою повинна виноситися на референдум. І це є жахливим порушенням Конституції. Я не кажу вже про наслідки. Це не вирішить проблему Донбасу, тому що якісь військові зіткнення все одно матимуть місце. Це троянський кінь, який буде весь час дестабілізувати Україну.

До речі, досить цікаво мені було, коли європейці казали про безвізовий режим, а чи подумали вони, що ці «деенерівці» приїжджатимуть туди, в Європу? Ніяк не збагну, як вони це бачили, всю цю ситуацію. Аргументів безліч, і я не знаю жодного відомого аналітика, який би не сказав, що це для України не просто погано, а наслідки – катастрофічні.

Щодо цього голосування, то сьогодні зранку я прочитав, що народні депутати відправили до Конституційного суду подання щодо офіційного тлумачення положення статті 155 Конституції України «на наступній черговій сесії Верховної Ради України». Тобто вони зачепилися за суто юридичний гачок. Можливо не набирається потрібних 300 голосів. Попри шалений тиск, політичну корупцію, яка буквально зжирає Раду.

У контексті процесів, які відбуваються в Європі, зокрема назвали мігрантів, я дійсно згоден із тими аналітиками, які ведуть мову про щось подібне до стокгольмського синдрому, про своєрідне почуття провини в європейців. Отакий стокгольмський синдром діє і відносно Донбасу. Нам нав'язують, що ми перед ними в чомусь винні. Прикметно, що Європа, декларуючи себе прихильницею законів, феномену права тощо, по суті нав'язує нам неправовий спосіб вирішення ситуації. Це абсолютний парадокс, процес світового масштабу, який відбувається на наших очах, і його ще потрібно буде аналізувати.

Я думаю, що українська влада, дивлячись на реакцію суспільства щодо особливого статусу, намагається обчислити ризики. Нещодавно було наведено соціологічні цифри, що продемонстрували: підтримка президента досягає 17%. Критичною межею є 15%. Те, що нижче, - вже певна втрата важелів управління державою, бо це вже абсолютна відсутність довіри.

Що відбулося б, якщо проголосували би 28 січня чи 2 лютого за особливий статус Донбасу. Я переконаний, що рейтинг Порошенка обвалився би. Тому що суспільство це не сприйняло. Проте президент загнаний у глухий кут. В якому контексті? Тут тиск суспільства, із Заходу тисне Європа, а зі східного напрямку - Росія. Всюди тиск. Тому мені здається, що вони задіяли цей квазіюридичний момент, щоби просто відтягнути на певний час голосування за допомогою Конституційного суду. Можливо вони побоюються соціального вибуху, який був 31 серпня. То такі перші ластівки були. І зараз склалася ситуація, коли для Порошенка будь-яке рішення - є поганим. Адже якщо депутати проголосують 300 голосами, казатимуть, що президент переломив парламент об коліно. Якщо ж парламентарі не проголосують, вестимуть мову про поразку Порошенка, бо він не зміг вмовити Верховну Раду. Тому відтермінування в цій ситуації для президента було б оптимальним вирішенням.

За будь-яку ціну потрібно не просто відкласти, а й вийти з Мінських домовленостей, розірвати цей формат і розширити його до формату гарантів Будапештського меморандуму. Другий, проте навряд реальний варіант - вийти з перемовин, оголосити відповідні території окупованими і просто чекати, поки вони самі повернуться, коли щось трапиться із режимом Путіна." - пише Шевченко.

Цікаво філософ висловився про імітацію поліцайської реформи:

"Видали нові привабливі патрульні машини. Але з'явилися певні дзвіночки, що ця поліція є така ж, якою була і міліція. Яскравим прикладом є скандал у Житомирі, на кондитерській фабриці «Житомирські ласощі». Коли поліціянти фактично не втручалися і навіть навпаки, координували свої дії із тітушками. Це якісь цілком януковицькі схеми, тому й важко це назвати реформами.

Проте реформи МВС бентежать і в іншому контексті. В тому, що поліція може бути використана для придушення масових виступів. Непокоїть, що насправді вже нараховується велика кількість таких формувань силового блоку (КОРД, Національна поліція, батальйон «Київ-1», батальйон «Київ-2»). Багато беркутівців перейшло в нову поліцію. І хоч переатестація ще триває, але вони знаходять можливість пройти. Вважаю, що це лише фасад реформ, а не власне реформи.

Певною мірою боротьба президентської влади з Кабміном - це теж боротьба за контроль над різними силовими формуваннями. МВС не контролює президент, але він має армію, має СБУ, має свого прокурора.

Щодо інших реформ - то це просто балаканина. Нічого там немає взагалі. Економічний блок - повний провал.

Яценюк взяв за основу крайню неоліберальну модель, яка фактично відкидає всі соціальні гарантії, і для нього критерії такі: чим гірше - тим краще. Якщо реформи непопулярні, то це чудово. Й у ситуації, коли ринку немає, економіка розподільча, малих і середніх підприємців утискають, такі «реформи» просто катастрофічні. Можемо пересвідчитись у цьому на прикладі власного гаманця.
Якщо говорити про кредити Міжнародного валютного фонду, то ми стаємо рабами тих кредитів. Хто їх буде віддавати? Економіка не працює. Братимемо нові кредити, які розкрадатимуть, розподілятимуть. Вони не йдуть на створення виробництв, ними просто затикаються дірки, а потім беруть нові й нові."

Найголовніші думки пан Шевченко висловлює як філософ:

"Побутує думка, і про це багато писали, що громадяни набагато чистіші, ніж політики. Мають більше свідомості, державної і національної зокрема. Вони попереду політики. Що ж до ситуації, яка склалася, то очищення неможливе без продовження революції. Революції не в сенсі стрілянини і сутичок, а революції в плані системних перетворень суспільства. В іншому випадку ми будемо бачити ті ж самі обличчя, ті ж самі схеми. Вони будуть косметично реформованими, але такими ж самими.

Очищення - це не просто моральність. Моральні люди є і в політикумі теж. Але вся система має велику інерцію. Іще Кант зауважував, що важливо не лише те, щоби судді були моральними, а й аби вони були незалежними. Тобто потрібна правова, юридична, економічна база для незалежності суддів.

Так і в цілому в українському політикумі - треба зруйнувати якісь основи для узурпації влади, авторитарних тенденцій. Для того, щоб запрацювали правові механізми.

У нас нині постають певні риси авторитарного режиму. Він не може бути повністю авторитарним, бо в нього немає ресурсу. Вони би хотіли вибудувати таку вертикаль влади, яка контролювала б усе, і певну модель, я не кажу, що путінського штибу, але наближену до цього. У нас формується такий гібридний авторитаризм, авторитаризм із елементами демократії. Про цілковитий авторитаризм, як за часів Януковича, що на певний час створив кримінальну диктатуру, не йдеться. Проте тенденція є. Ми бачимо порушення прав людини, бачимо політичні переслідування. За таких умов, якщо є такі тенденції, влада їх не контролює і, навпаки, нарощує, про яке очищення можемо вести мову? Очищення може бути в разі очищенні очільників нинішньої влади. От коли вона зміниться, ми матимемо якусь надію і шанс, аби перезавантажити і діалог між владою та суспільством. Діалогу із громадою немає. От у чім річ. Влада не вважає за потрібне говорити із широким загалом відверто. Не цими пропагандистськими штампами а-ля Брежнєв. Прислухатися, щоб не створювати якісь штучні органи, що просто вислухають і по всьому. Всі кажуть, що діалог із суспільством перервався.

Шанс для оновлення є в тому, що воно вже не те, як за часів Януковича. Громада не може змиритися. Мені здається, що голосування за Конституцію буде все ж таки відкладено, що вважатиму за перемогу суспільства. Чому? Бо реакція людей є. Люди небайдужі. Вони вболівають за країну. Це є єдиний шанс для нас. Небайдужість людей, які здійснили Майдан і дали відсіч агресорові - Росії." >>>

Subscribe

promo olga_den_f march 19, 2016 17:35 13
Buy for 200 tokens
​* ( Розповідь жінки буде написана мовою - оригіналом, тобто суржиком Луганської області. ) Мені треба було проконсультуватися у лікаря, і дали мені направлення у обласну лікарню. Я підійшла до кабінету в якому йшов прийом. Біля кабінету сиділи на стільцях і стояли люди, я зайняла чергу. Раптом…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 10 comments