До переселенців та втікачів із стріляючого Донбасу вінничани ставляться по-різному, але переважно жаліють та допомагають чим можуть.
Тому 8-річного Дениса і його маму Олю (імена змінені з етичних міркувань) прийняли у Вінниці як рідних, влаштували дитину до однієї із кращих у місті шкіл, навчили української мови, звільнили від внесків до фонду класу та школи...
Але одна-єдина фраза Дені на перерві шокувала його вчителів та відкрила сімейну таємницю. Малий на розповіді однокласників про мужніх героїв АТО і збір коштів на подарунки нашим солдатам раптом похвалився, що його тато крутіший за всіх крутих. І не чекає учнівських посилок із цукерками, печивом та шкарпетками, а в Донецьку весь цей час «косить «укропів!» Тобто воює в рядах ополченців проти української армії, поки його син і дружина перечікують війну в мирній Вінниці...
Після «дивного» виступу мами Дениса на батьківських зборах вчителька вирішила написати їй «В Контакті» кілька повідомлень - і обімліла. На сторінці донеччанки у соцмережі відкрито висять прапори «ДНР-ЛНР», а від коментів на адресу «укрів», «карателів», «бандер» і «парашенків» просто пухнуть вуха і стискаються кулаки.
То кого ми прихистили і обігріли у Вінниці? Кому даємо допомогу, безкоштовні сніданки, пільги та виплати? Як такі мами водять своїх дітей у школи, де вже висять меморіальні дошки на честь загиблих в АТО героїв-вінничан?
Звісно, не можна всіх переселенців оцінювати за одним цим випадком. Бо більшість з них через війну втратили все — квартири, роботу, друзів та рідний український Донбас. І свідомо вибрали Україну, яка готова прийняти, нагодувати і вивчити всіх своїх дітей...
Описаним вище випадком будуть займатись відповідні спецслужби, бо явних чи прихованих «сєпарів» у вінницьких школах ніхто терпіти не буде!
Cергій Годун.
========================================
Харьковчане после того как столкнулись с беженцами из Донбасса (не со всеми, но с большинством) готовы отправить их на Северный полюс , а ещё лучше на Марс.
Представьте такую картину : беженцы из Донбасса поселились в полу-заброшенном пионерском лагере. А харьковчане, местные, по доброте душевной решили им помогать. Принесли еду, посуду, одежду, стройматериалы, и начали помогать приводить в порядок помещение для жилья. А донбасяне им и говорят : " Большое Вам спасибо ! Ведь нам же надо где-то перекантоваться пока наши ополченцы бЕндеровцев перебьют!"
А у харьковчан родственники и знакомые в ВСУ. Так харьковчане забрали всё, что приносили (что осталось) , послали их на х... и ушли. После этого возникла неприязнь.
Journal information