olga_den_f (olga_den_f) wrote,
olga_den_f
olga_den_f

Путінські сталкери

В Росії набирає обертів черговий прогресивний рух - сталкерство, здатне не тільки виховати нову патріотичну еліту, але і сильно підняти престиж держави на міжнародній арені, хоча, здавалось би, сильніше вже й нікуди.

"Комсомольска правда Біларусі", репортаж зі звалища санкційних персиків, пос. Гусино, РФ:

"- Ой, дівчата, я туди не полізу, - говорить подругам жінка, одягнена в форму продавця магазину. - Ну їх, ті персики, проживу без них.
- Та ладно, коли ще такий шанс буде, - говорить із середини кучі чоловік у формі охоронця.
- Ви що, їх продаєте потім? - питаю.
- Та ні. Хороші їмо сами, а з лопнутих варимо варення, - розповідає моя сусідка по збору імпровізованого урожаю. - А чоловіки навіть намагаються брагу зробити.
Разом з усіма я намагаюсь відшукати ціленькі персики, фотограф намагається непомітно зробити декілька фотографій. Не виходить:
- Що ти нас знімаєш! - починають верещати жінки. - Потім ці фотографії відправиш в інтернет, і всі подумають, що ми тут бомжі якісь !"

Росіянин завжди повний гідності і самоповаги, і яскравіше всього кращі риси національного характеру народу, що подарував світові велику оперу "Життя за царя", проявляються тоді, коли він риється на звалищі. Цей благородний і часто небезпечний труд оспівали ще російські народні письменники Стругацкі в книзі "Пікнік на узбіччі", яка народила в Росії цілий літературний рух, який розповідає про сміливих, мужніх людей, які вошкаються в помийницях, залишених істотами з інших світів, відшукуючи там всілякі артефакти.

Романи про сталкерів у Росії розхоплють, як гарячі балалайки: є в них щось-таке що змушує солодко завмирати сердце росіянина в передсмакуванні чуда і, може, деякої кількості "халяви" - зовсім не великого, так, у сугубо терапевтичних цілях. В багатьох російських сім'ях по ці пори переповідають билини про те, як простий радянський піонер Ванятко одного разу рився в смітнику і знайшов там японський магнітофон, а на другий день - гедееровську батарейку, від якої потім ще цілих півгодини горіла лампочка, і дуже жаль, що Ванятко потім зпився, але ж міг так далеко піти.

Не дивно, що сталкерство стало однією з самих улюблених професій у Росії: цілими днями колупатися в смітті і весело, з вогником пропивати знайдене, передсмакуючи швидкий крах Америки, - мрія кожного російського патріота, якщо він, тільки, не позбавлений пристрасті до трудового збирання.

Поява на території Росії розгалуженої системи звалищ зі знищеними продуктами, привезеними прямо с Заходу, зколихнула всю країну, викликавши новий, особливо потужний сплеск національного самопізнання. Турботлива влада імперії подарувала своїм підданим не тільки славетні часи дефіциту, за якими стільки років журилося російське суспільство, яке так і не змирилося зі світом наживи і чистогану, які прийшли на заміну соціалістичній системі спецрозподільників , а ще й прекрасний інструмент рішення бажаної проблеми, а заодно і випити, і закусити, і ніяких бутилок більше здавати не потрібно. Всі ці неподобства залишились у минулому, і повністю правий чоловік у формі охоронця: країні представився історичний шанс, упустити який вона просто не має права.

Взяти хоч би ті ж персики. По-перше, це престижно, тому що імпортно. Людина з імпортним персиком - бажаний гість у будь-якому російському домі. Раніше на нього, крім участкового, можливо, і не дивився ніхто, а зараз він велика шишка, дістає дефіцит, може звести з потрібними людьми на звалищі, копить на велосипед, не п'є скломий, як інші чоловіки, а варить собі потрійний бурбон з розчавлених персиків, ними ж і закусює, а цілі відкладає в окремий кульок і підманює ними сусідських дівок.

Добре і превільне життя путінського сталкера, а далі будет ще краще, тому що який же росіянин не любить безкоштовної їжі. Ходять слухи, що вже зараз підприємливі люди організовують спеціальні сталкерські тури по таможених звалищах Росії: хтось збирається по фрукти, хтось по сир, в Білгороді, говорять, свіжі сосиски в смітник викинули, багато цілих залишилось, тому що бульдозерист був п'яний і постійно промахувався, народ з ночі чергу займає, одна бабуся з торішнім досвідом Керченської переправи прикинулась фельд'єгерем і хотіла попереду всіх пролізти, так її в камамбері втопили, багато сміху було.

В Новоросійську один робітник продуктового крематорія пустив обманом слух, що на вихідних буде велику партію югославських гарнітурів палити, багато грошей зі спекулянтів зібрав і з ними був такий, а спільнота одобрила: так їм, спекулянтам, і треба, нічого на простих людях наживатися. В Ново-Огарьово бачили Путіна з куском хамона в зубах, але, помітивши, що за ним спостерігають, Путін з гідністю віддалився у кущі і все спалив, а по іншому і бути не могло.

Багато радості росіянам принесла боротьба з їжею, і тільки один аспект не дає спокою путінским сталкерам: чі не подумає, випадково, світова закуліса, ніби то вони які-небуть бомжі? Весь світ знає, як високо встала Росія з колін і як багато у неї всього; деякі навіть вважають, що скоро росіяни почнуть палити на таможні зразу гроші, щоб остаточно довести свою велич над світом, - а тут найпередовіші люди планети бультихаються по пояс в липкій жижі, вишукуючи уцілілі плоди, щоб покуштувати солодкий заборонений персик.

Чі нема тут якого-небудь ущербу для престижу Росії на міжнародній арені? Чі не підведуть якимось чином сталкери самого Володимира Володимировича Путіна, котрий ночами не спить, розмірковуючи про те, як би зробити побільше нових ракет для народу і кого б ще йому бомбонути для укріплення авторитету батьківщини ? Європам же не завжди поясниш, що росіяни їдять брудні млинці з лопат і повзають по смітниках сред зелених мух зовсім не з голоду, а просто зі спортивного інтересу, щоб знову відчути себе частиною великої країни, яку поважає і боїться весь світ...

Звичайно ж, люди переживають даремно: авторитет Росії при Путіні нині досяг таких висот, що похитнути його якимись масовими походами на звалище просто ніяк не можливо, та й взагалі, навіть якщо завтра росіяни вийдуть на новий рівень престижу і почнуть вживати в їжу одне одного, причому без всіляких крематоріїв, світ все одно нічого поганого про це не подумає, а навпаки тільк порадіє. Тим не менше, сам факт того, що участники сталкерського руху, колупаючись у смітті, не припиняють розмірковувати, настільки достойно вони представляють батьківщину на геополітичній шахматній дошці, здатен вселити дуже велику впевненість в завтрашньому дні. Тим більше що в завтрашньому дні Росії і так всі давно впевнені.

Василь Рибніков ; переклад olga_den_f

Tags: Олівець, автор : Рибніков
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • © Найхоробріший.

    * © Фазанів у нас чималенько цього року. Та всі вони дуже обережні, полохливі, роздивитися себе не дозволяють. Тікають миттєво у високі трави або…

  • © В гості до пухнастиків

    * © Вчора ходили в гості до наших червонокнижних пухнастиків - байбаків. Цікаво за ними спостерігати, та на жаль они не підпускають до себе на таку…

  • © Пилова буря.

    * © Вчора (12 квітня) у нас була пилова буря. Світа Божого не видно було за пилюкою. Поля пересохші і сильний вітер змітав верхній шар ґрунту і…

promo olga_den_f march 19, 2016 17:35 13
Buy for 200 tokens
​* ( Розповідь жінки буде написана мовою - оригіналом, тобто суржиком Луганської області. ) Мені треба було проконсультуватися у лікаря, і дали мені направлення у обласну лікарню. Я підійшла до кабінету в якому йшов прийом. Біля кабінету сиділи на стільцях і стояли люди, я зайняла чергу. Раптом…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment