olga_den_f (olga_den_f) wrote,
olga_den_f
olga_den_f

Про Домовика з уст очевидців - старожилів.

*

"Якесь яйце, зносок, шо курка недогріла, брали під паху, дев’ять днів носили його там, і з того виходив годованець. То казали годованець, засідач (бо він десь сидів там). А тих бабів, шо його мали, обзивали і бусюрканя, і відьма. Годували його несоленим. Соленого боявся. Десь, певно, на печі, на припічку ставили. На одну догадувалися, шо в неї є засідач. То така жінка була, вона ворожила… Він для неї добро робив. Вона його годувала. Шоб на Різдво годували, не чув" (Записав Володимир Галайчук 2005 р. в с. Мшанець Старосамбірського р-ну Львівської обл. від Нагини Михайла Даниловича, 1932 р. н.).

"Такого годованця держат десь в запори, аби ніхто не видив, в коморі або на поді; раз надень дают си єму в черепку йісти всяку страву, лиш щоби не була солена. Бо як-би му посолив, чи на збитки, чи таки нехотячи, то ся тяжко пимстит". (Зап. від Антона Лазоревича з с. Крушельниці, скольского повіту, "Живая Старина", год VII, 1897, вып. 2).

"У старого Луця Мельника на печі був годованец і через то Луць був богач на ціле село. Той годованец був як-би маленький панич, в чорним спенцирку с свитячими гудзиками, так го кілька сосідив виділо. Не-раз ввійдуть люде до хати, діти ся колишуть в колисці, а годованець межи ними с люльков в зубах: і так ся з ними колише, аж під повалу. Раз забули і дали му чир посолений, а сами пішли в поле. Приходят си поля, а той витягнув бика на під і повісив го на драгари гори ногами. І всі чули, як ся старий Луць за то с ним на поді сварив.

А як старий Луць умер, то годованец був ще в хаті рік по єго смерти. А потому син Луца не хотів ся с ним вже заходити, боявся душу загубити. То раз, як годованець вліз до шуфляди в столі, він забив го там цвьочками і як була злива і прийшла велика вода, пустив стів доли ріков. Але с тамтого боку надійшов зять небіжчика Луца, зйімав стив і вже від того часу дуже розбогатів». (Зап. від Євки Данів з с. Крушельниці, "Живая Старина", год VII, 1897, вып. 2).

«Ішов хлоп полем и видит, що другий хлоп оре чтирма воли сам єден, і чує як щось му вівми гонит: соб, ча!, а нич не видит. Приходит ближе, а там щось свище. Тогди він каже: а хто то вам, ґаздо, воли, гонит? - То мені, каже, мой син воли гонит. - Де-ж є ваш син, коли го невидко? - А-о, волови в правим усі! - Тай виняв з уха, а то било яблочко, то у яблочку сидит той вінклюз. А той хлоп каже тогди: а спродайте ви мені того свого сина!

- Та продам. - А що хочете? - Хочу, каже, три срібни. Той винав і дав і каже єму: я вам даю, лише аби він від мене не втік. - И спрятав го до кешені межи гроші. Прийшов домів і сам ся так тішит, що вже не требує слуги держати. Яв він винимати з кешені, а ту ані грошей ані того ябка». (від Тетяни Михайлович із с. Головецька, скольского повіту, "Живая Старина", год VII, 1897, вып. 2)

"...мати мені розказувала, що домовики...якусь бабу там вобщем-то, каже, як незлюбив. То у того діда... дядька вмерла жінка, а він посватав другу, і він (прим. авт.: хованець) так незлюбив, оце вона тіки полізе на горище... ну, каже, обов'язково скине. Скине з хати і все. Ну, то вона була не ходить, не лазить на ту... Як ненавидить він, то отой й усе...."; "в мене домовий ходив і давив год пять, от приходив, давив. Це дуже нехарашо, коли він приходить, повірте, шо людину паралізує, не можна ні повернуться, нічого. Він просто давить і всьо."; (Науковий архів кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ф. 18. П. 2. Од. зб. 2. Арк. 49.)

© Віталій Креслав, (https://www.facebook.com/vitaliykreslav)

//Використані джерела//

Надія Левкович - "Годованець" в народній демонологічній традиції" (2008);
Надія Левкович - "Народна демонологія Бойківщини" (журнал "Міфологія і фольклор", №1-2010)
Володимир Галайчук - "Демонологічна палітра бойків Старосамбірщини: Вірування у домашніх духів (На польових матеріалах)" // Етнічна культура українців. – Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – С. 198-216.
Юлія Буйських - "Домовик у традиційних віруваннях українців: походження образу";
Володимир Гнатюк - "Знадоби до української демонології". – Т. II, вип. 1 // Етнографічний збірник, що видаєетнографічна комісія НТШ, т. XXXIII. – Львів, 1912. – С. 8.
Філарет Колесса - "Людові вірування на Підгір'ю в селі Ходовичах" (1890)
Журнал "Живая Старина" (1897, №2)

Tags: Українські традиції
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • © Дідько насіяв.

    * © Таку рослину міг насіяти лише Дідько Лисий щоб нашкодити людям. І росте тепер така гидота скрізь. А якщо заведеться в саду чи на городі, то так…

  • © Перші.

    * © Зацвіли перші нарциси. Вони низенького зросту, а сьогодні хлюпнув ливень, тож трохи їх забгуднив розкисшим ґрунтом. Фото: olga_den_f…

  • © Злісний шкідницюра.

    * © Почалося. Повилазили кравчики і давай щосили ритися. Вигони перериті повністю, нора біля нори. Лізуть на городи, у садки, у квітники. Покищо…

promo olga_den_f march 19, 2016 17:35 13
Buy for 200 tokens
​* ( Розповідь жінки буде написана мовою - оригіналом, тобто суржиком Луганської області. ) Мені треба було проконсультуватися у лікаря, і дали мені направлення у обласну лікарню. Я підійшла до кабінету в якому йшов прийом. Біля кабінету сиділи на стільцях і стояли люди, я зайняла чергу. Раптом…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments