Розкажу, як я гриби купляв в Мукачевому. Заходжу на базар, бачу тітка гриби продає. Сушені, білі. Гарні такі ... Треба взять, думаю ... Сувенір буде!
По-чьом, - питаю?
- Оці сто восімісят, а оці - двісті, - відповідає тітка
І тут нада сказать, що я ніколи не розбирався в "вісах", завжди все купляю поштучно, навіть картоплю. Для мене понятіє, напрімєр, "півкіло" - тьомний лєс ... Я не знаю як виглядить кілограм сушених грибів!!! Не знаю!!! І, кроме того, думав я, що це ціна за кілограм, а не за сто грам, як оказалось ...
- Ладно, кажу, - тітці - давайте два кілограма тих, що по двісті ...
Тут тітка якось неприродньо радіє, і замість того, щоб мене обслужувать, - починає згрібати з прилавка всі гриби, які цьогоріч вродили на Закарпатті, у великий лантух ... Набиває руками, ліктями і ще втрушує ...
- Тю, - думаю! Що це з нею? Може облава яка, та тікать треба ...
- Я вам, - каже, - до п’яти тисяч доложу ...
- Шо? - питаю
- До п’яти тисяч, каже ... Шоб рівно було ...
Тут я поняв свою ошибку. Але путі до отступлєнія були відрізані, бо навколо прилавка вже зібралася мєсна знать, і з цікавістю дивилася на цей перформенс ...
В общим, тепер у мене є мішок сушоних закарпатських грибів. Птицям предлагав утром, не хотять чогось, дураки ...
Vitalii Chepynoga
Journal information