olga_den_f (olga_den_f) wrote,
olga_den_f
olga_den_f

Проживши декілька років в Канаді ... (+ Перевод на русский язык )

( Доповнено )

Мене завжди цікавило питання, чому на Заході люди живуть набагато краще ніж в Україні, Росії тощо: чи справа тут в розумі, працьовитості чи просто на Заході людям більше повезло. Проживши декілька років в Канаді, я дещо помітив. Справа не в тому, що хтось розумніший, чи більше працює, чи в когось кращий уряд і бізнесмени всі чесні, справа в тому, як побудована система.

Багатьох людей які емігрували на Захід спочатку приводить в шок той факт, що місцеві взагалі майже не цікавляться політикою, більшість взагалі знає лише президента чи прем'єра, ну і те, яка зараз партія при владі, на цьому політичні знання вичерпуються. Порівнюючи з Україною, де кожен знає всю Верховну Раду поіменно, членів сімей депутатів, та з ким спав сьогодні Ляшко, а засідання цирку “Верховна рада” дивляться всією сім'єю як реаліті шоу, політичні знання пересічного жителя Заходу здаються нечуваною некомпетентністю. Автоматично виникає питання “Як вони так живуть?” ну і відповідь - “Так у них політики чесні і бізнесмени чемні”, з “тупих американців” стібуться всі, а як же - “дурням везе”.

Однак, як я вже згадував, справа тут в системі устрою суспільства. Так, абсолютна більшість людей на Заході не цікавиться засіданням парламенту, але вони знають особисто свого районного депутата, мера міста чи містечка. Тобто тих людей, від роботи яких залежить їх добробут за місцем проживання. Якщо в місті погані дороги, то тут не біжать в адміністрацію президента, а звертаються до муніципальних служб, які саме за це і відповідають. Якщо це не допомагає, то іде скарга щаблинкою вище, можливе консультування з місцевим депутатом як отримати фінансування на вирішення проблем з місцевого бюджету і т.д. Якщо питання глобальне і не може вирішитися ні місцевою, ні провінційною владою, то воно врешті досягне прем’єр-міністра, пройшовши всі владні шаблинки. Однак таких питань доходять одиниці з сотен тисяч. Адже президент, чи у випадку Канади прем'єр -міністр, фізично не може охопити все і вся, більшість питань має вирішувати саме місцева влада.

Коли у нас немає світла, ми ж не дзвонимо у міністерство енергетики, а дзвонимо в обленерго чи в аварійні служби, однак, у випадку з маленькою зарплатою лаємо парламент, прем'єра, президента продовжуючи ходити на роботу, замість того щоб домагатися підвищення у безпосереднього керівництва, протестувати, робити страйки. Якщо під'їзд брудний, то в цьому можна лаяти особисто Яценюка чи Порошенка, можна прибрати самому, а можна розбиратися з ЖЕКом. В Канаді, наприклад, переважна більшість почала б з домогосподаря (аналога жеку), лягли б кістьми, а домоглися б прибирання. На жаль, в Україні в основному перші два варіанти. У нас чекають доброго царя, який прийде і все за нас зробить, загляне в кожну шпаринку в державі, такий собі супермен, а якщо цар не знає що у Васі Пупкіна зарплатня маленька, бо директор крадій та в під’їзді будинку нассано, то він - поганий цар, треба Майдан 3, 4 ,...10.

Наведу ще приклад для порівняння відмінностей у відношенні до проблем в Канаді та в Україні. Моя знайома в Україні багато років пропрацювала на мізерну зарплату, яка складала 1200 гривень. Кожен день вона жалілася всім знайомим на те, що доводиться виконувати багато роботи, а отримує мізерну зарплатню на яку вижити нереально. Однак, за всі ці роки ні вона, ні ніхто з колективу на роботі не підняв це питання перед керівництвом, не почали збирати підписи, жалітися в вищестоячі інстанції, вимагаючи підвищення зарплатні. В Канаді ситуація з зарплатнею вирішується наступним чином. Ще влітку муніципалітет міста Монреаль вирішив зняти деякі пільги поліцейським та пожежникам, які ті мали отримати вийшовши на пенсію. Однак вони не мовчки “проковтнули цю пілюлю,” а почали привертати увагу громадськості. Обклеїли всі свої автівки плакатами, почали писати статті до газет, роз'яснюючи свою важливість для суспільства та необхідність збереження пільг. Хоча їм і заборонено страйкувати, однак, вони привернули увагу громадськості до своїх проблем усіма доступними за законом способами, адже під лежачий камінь вода не потече.

Тут же аналогічний приклад в Україні. Пройшли вибори, набрали нову Верховну Раду і з усіх депутатів у нас лише Мустафа Наєм підняв питання щодо того, що депутату чесно та без хабарів на 5000 гривень прожити неможливо. Зразу ж на нього напали диванні стратеги типу багато хоче. Однак, цим самим ми підштовхуємо людей до брання хабарів. Ну не може реально депутат чесно жити на такі гроші, буде брати хабарі в рази більші від зарплати, наприклад, 5000 доларів. Тобто, такі “стратеги” свідомо підштовхують людей до порушення закону, яка мета в цьому випадку то є питання.

У випадку коли суспільство безініціативне і не привертає увагу до своїх проблем жоден керівник держави (чи то Харпер, чи Меркель чи Обама чи то навіть втрьох) нічного не змінить а ідеальний президент на якого заслуговуємо це Ляшко або Тимошенко - куча піару і істерики, результату - нуль. Зате весело бо - з вилами, чи на колясці. Тільки веселощі в результаті сумні виходять.

Основа, яка тримає Захід на тому рівні який він є - це місцеве самоврядування. Люди голосують за людей, яких особисто знають, знають де живе їх депутат, чим займається, який він “як людина”. Крім того, через відповідальне ставлення до місцевих виборів, в велику політику “проштовхуються” відповідальні люди, яких ми знаємо особисто, а не тих, яких нам показують по телевізору. Наприклад, в мене завжди виникає питання “хто цей політик і на кого він працює?” Після революції у нас з'явилось багато нових облич. Однак, хто вони, хто такий Ярош, Семен Семенченко, Парасюк, Філатов та інші. Та і старі обличчя ми знаємо також лише з телевізора. Чи є вони дійсно тими, що нам показують по телевізору чи виконують чиїсь замовлення. Адже по телевізору з звичайного Х@йла можна зробити генія нації, на якого будуть молитися 85% населення країни.

Не варто думати про те, що в Канаді і взагалі на Заході ніхто не краде. Коли я тільки приїхав до Канади, в Монреалі починався судовий процес над мером, він брав “відкати” при будівництві, за десять років вийшло близько 100 000 доларів на пару з мером Лавалю (передмістя Монреалю). Мене це спочатку дуже розсмішило, адже у нас беруть в десятки разів більше і не “відкатів” а безпосередньо засовують руку в бюджет, перша думка яка з'явилася в голові “ навіщо їх чіпати, нема чим зайнятися”. Однак саме завдяки тому, що відповідальність неминуча тут красти бояться. Процес тягнеться вже два роки, кінця поки не видно, однак гарний наочний приклад як для мерів інших міст, так і для решти чиновників. Красти можна всюди, однак, тут буде розплата, не зразу, однак, точно буде, тому крадуть, але небагато і недовго бо потім “сидять”.

Зараз в Україні війна, яка є результатом багаторічного грабунку країни та безвідповідального керівництва, однак нинішній стан в Україні - це результат бездіяльності ВСІХ жителів України, а не лише президентів. Адже все починається з нашої колективної бездіяльності. Там пропустили, там промовчали, коли бачили, що крадуть, там за гречку проголосували, а тепер винен Кравчук, Кучма та решта, бо гречку вже з'їли.

Продовження в наступному пості ...

=========================================

Перевод на русский язык :

Меня всегда интересовал вопрос, почему на Западе люди живут гораздо лучше, чем в Украине, России и т.д.:правда ли, что дело здесь в уме, трудолюбия или просто на Западе людям больше повезло. Прожив несколько лет в Канаде, я кое-что заметил. Дело не в том, что кто-то умнее, или больше работает, или у кого-то лучшее правительство и бизнесмены все честные, дело в том, как построена система.

Многих людей, которые эмигрировали на Запад сначала приводит в шок тот факт, что местные в основном почти не интересуются политикой, большинство вообще знает только президента или премьера, ещё и то, какая сейчас партия у власти, на этом политические знания исчерпываются. По сравнению с Украиной, где каждый знает всю Верховную Раду поименно, членов семей депутатов, и с кем спал сегодня Ляшко, а заседание цирка "Верховная Рада" смотрят всей семьей как реалити шоу, политические знания рядового жителя Запада кажутся неслыханной некомпетентностью. Автоматически возникает вопрос "Как они так живут?" Ну и ответ - "Да у них политики честные и бизнесмены вежливые", с "тупых американцев" стебутся все, а как же - "дуракам везет".

Однако, как я уже упоминал, дело здесь в системе устройства общества. Так, абсолютное большинство людей на Западе не интересуется заседанием парламента, но они знают лично своего районного депутата, мэра города или городка. То есть тех людей, от работы которых зависит их благосостояние по месту жительства. Если в городе плохие дороги, то не бегут в администрацию президента, а обращаются в муниципальные службы, которые именно за это и отвечают. Если это не помогает, то идет жалоба на ступеньку выше, возможно консультирование с местным депутатом как получить финансирование на решение проблем с местного бюджета и т.д. Если вопрос глобальный и не может решиться ни местной, ни провинциальной властью, то он в конце концов достигнет премьер-министра, пройдя все властные ступеньки. Однако таких вопросов доходят единицы из сотен тысяч. Ведь президент, или в случае Канады премьер-министр, физически не может охватить всё и вся, большинство вопросов должен решать именно местные власти.

Когда у нас нет света, мы же не звоним в министерство энергетики, а звоним в облэнерго или в аварийные службы, однако, в случае с маленькой зарплатой ругаем парламент, премьера, президента продолжая ходить на работу, вместо того чтобы добиваться повышения у непосредственного руководства, протестовать, делать забастовки. Если подъезд грязный, то за это можно ругать лично Яценюка или Порошенко, можно убрать самому, а можно разбираться с ЖЭКом. В Канаде, например, подавляющее большинство начали бы с домохозяина (аналога ЖЭКа), легли бы костьми, а добились уборки. К сожалению, в Украине в основном первые два варианта. У нас ждут доброго царя, который придет и все за нас сделает, заглянет в каждую щелочку в государстве, некий супермен, а если царь не знает, что у Васи Пупкина зарплата маленькая, потому что директор вор и в подъезде дома нассано, то он - плохой царь, надо Майдан 3, 4 ... 10.

Приведу пример для сравнения различий в отношении к проблемам в Канаде и в Украине. Моя знакомая в Украине много лет проработала на мизерную зарплату, которая составляла 1200 гривен. Каждый день она жаловалась всем знакомым на то, что приходится выполнять много работы, а получает мизерную зарплату на которую выжить невозможно. Однако, за все эти годы ни она, ни никто из коллектива на работе не поднял этот вопрос перед руководством, не стала собирать подписи, жаловаться в вышестоящие инстанции, требуя повышения зарплаты. В Канаде ситуация с зарплатой решается следующим образом. Еще летом муниципалитет города Монреаль решил снять некоторые льготы полицейским и пожарным, которые те должны были получить выйдя на пенсию. Однако они не молча "проглотили эту пилюлю," а начали привлекать внимание общественности. Обклеили все свои машины плакатами, начали писать статьи в газеты, разъясняя свою важность для общества и необходимости сохранения льгот. Хотя им и запрещено бастовать, однако, они привлекли внимание общественности к своим проблемам всеми доступными по закону способами, ведь под лежачий камень вода не потечет.

Здесь же аналогичный пример в Украине. Прошли выборы, набрали новую Верховную Раду и со всех депутатов у нас только Мустафа Найем поднял вопрос о том, что депутату честно и без взяток на 5000 гривен прожить невозможно. Сразу же на него напали диванные стратеги типа много хочет. Однако, этим самым мы подталкиваем людей к тому, чтобы они брали взятоки. Ну не может реально депутат честно жить на такие деньги, будет брать взятки в раза больше зарплаты, например, 5000 долларов. То есть, такие "стратеги" сознательно подталкивают людей к нарушению закона, цель в этом случае - это вопрос.

В случае если общество безинициативное и не привлекает внимание к своим проблемам, ни один руководитель государства (будь то Харпер, или Меркель или Обама или даже втроем) ничего не изменит а идеальный президент на которого заслуживаем мы это Ляшко или Тимошенко - куча пиара и истерики, результата - ноль. Зато весело так как - с вилами, или на коляске. Только веселье в результате грустное получается.

Основа, которая держит Запад на том уровне какой он есть - это местное самоуправление. Люди голосуют за людей, которых лично знают, знают где живет их депутат, чем занимается, какой он "как человек". Кроме того, из-за ответственного отношение к местным выборам, в большую политику "проталкиваются" ответственные люди, которых мы знаем лично, а не те, которых нам показывают по телевизору. Например, у меня всегда возникает вопрос "кто этот политик и на кого он работает?" После революции у нас появилось много новых лиц. Однако, кто они, кто такой Ярош, Семен Семенченко, Парасюк, Филатов и другие. Да и старые лица мы знаем также только из телевизора. Есть ли они действительно теми, что нам показывают по телевизору, или же выполняют чьи-то заказы. Ведь по телевизору с обычного Х @ йла можно сделать гения нации, на которого будут молиться 85% населения страны.

Не стоит думать о том, что в Канаде и вообще на Западе никто не ворует. Когда я только приехал в Канаду, в Монреале начинался судебный процесс над мэром, он брал "откаты" при строительстве, за десять лет вышло около 100 000 долларов на пару с мэром Лавалю (пригород Монреаля). Меня это сначала очень рассмешило, ведь у нас берут в десятки раз больше и не "откатов" а непосредственно засовывают руку в бюджет, первая мысль которая появилась в голове "зачем их трогать, нечем заняться". Однако именно благодаря тому, что ответственность неизбежна здесь воровать боятся. Процесс тянется уже два года, конца пока не видно, однако хороший наглядный пример как для мэров других городов, так и для остальных чиновников. Воровать можно везде, но, здесь будет расплата, не сразу, но, точно будет, потому воруют, но немного и недолго потому что потом "сидят".

Сейчас в Украине война, которая является результатом многолетнего грабежа страны и безответственного руководства, однако нынешнее состояние в Украине - это результат бездействия ВСЕХ жителей Украины, а не только президентов. Ведь все начинается с нашего коллективного бездействия. Там пропустили, там промолчали, когда видели, что воруют, там за гречку проголосовали, а теперь виноват Кравчук, Кучма и остальные, потому что гречку уже съели.

Продолжение в следующем посте ...

Tags: Життя в різних країнах
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • © Дідько насіяв.

    * © Таку рослину міг насіяти лише Дідько Лисий щоб нашкодити людям. І росте тепер така гидота скрізь. А якщо заведеться в саду чи на городі, то так…

  • © Перші.

    * © Зацвіли перші нарциси. Вони низенького зросту, а сьогодні хлюпнув ливень, тож трохи їх забгуднив розкисшим ґрунтом. Фото: olga_den_f…

  • © Злісний шкідницюра.

    * © Почалося. Повилазили кравчики і давай щосили ритися. Вигони перериті повністю, нора біля нори. Лізуть на городи, у садки, у квітники. Покищо…

promo olga_den_f march 19, 2016 17:35 13
Buy for 200 tokens
​* ( Розповідь жінки буде написана мовою - оригіналом, тобто суржиком Луганської області. ) Мені треба було проконсультуватися у лікаря, і дали мені направлення у обласну лікарню. Я підійшла до кабінету в якому йшов прийом. Біля кабінету сиділи на стільцях і стояли люди, я зайняла чергу. Раптом…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments