olga_den_f (olga_den_f) wrote,
olga_den_f
olga_den_f

50 років тому тут були лише пісок, халабуди і бедуїни, а нині – метро без водія …

І справа тут зовсім не в кліматі, і не в тому що країна розташована просто у "морі". Просто Арабські шейхи і себе не обділяють, і народ поважають. Хоча треба зауважит народ поважають свій тобто корінне населення, представники якого називаються локальними арабами.

На фото : Готель Бурдж аль-Араб – символ Дубаї. "Звичайний" номер тут коштує 3 тисячі доларів на добу.


Перше враження, дивлячись на Дубаї з літака – велика пісочниця, куди встромлено багато будинків і дерев. По суті, так і є. Об’єднані Арабські Емірати – це штучна країна, побудована у пустелі. Зараз тут до кожного дерева чи куща підведено автономну систему поливу. Важко повірити, але 50 років тому тут не було нічого. Лише халабуди і бедуїни ... А сьогодні в метро поїзди без машиніста. Саме таким я їхала з одного терміналу аеропорту в інший.

Кожному арабу – відсоток від продажу нафти



Ера процвітання почалася, коли в краї­ні знайшли нафтові і газові поклади. Донині 10 відсотків усієї світової нафти – в Об’єднаних Арабських Еміратах. Але принципова відмінність Еміратів від інших нафтових країн, зокрема від тої ж Росії, у тому, що арабські шейхи і себе не обділяють, і свій народ. Коли почали активно добувати нафту (першу свердловину на території емірату Абу-Дабі пробурили у 1956 році), правив шейх Заїд бін Султан Аль Нахайян. З 1969 року почалася реалізація нафти. Шейх Заїд зрозумів, який золотий дощ (недарма нафту називають чорним золотом) впав на їхню багатостраждальну землю. Сам походив з родини бедуїнів, історія яких, як тут кажуть, “виходить з пісків”, не з чуток знав про важке життя свого народу. Оскільки нафту знайдено не під його ногами, а під ногами народу, що тут живе, вирішив, продаючи нафту, віддавати певну частку доходу людям. З того часу і донині кожен місцевий (або локальний) араб отримує свій відсоток від її реалізації!

Саме шейх Заїд створив таку державу, як Об’єднані Арабські Емірати. Він відмовився від протекторату Великобританії, яка на початкових етапах суттєво допомогла у розробці нафтових родовищ. Але потім не пручалась, не дорікала арабам, а спокійно забралася. Уявляєте, якби це була не Великобританія, а Росія?!

У 1971 році, щоб забезпечити безпеку і процвітання регіону, шейх зібрав сімох правителів еміратів, що існували на території теперішньої держави, і запропонував підписати договір про об’єднання. Президентом новоствореної країни обрали шейха Заїда. Не лише тому, що 95 відсотків запасів нафти знайшли на території Абу-Дабі (лише 5 відсотків у Дубаї, а в інших п’яти еміратах нафти немає). А й тому, що оцінили його справедливу і підприємливу натуру. Він керував країною 38 років, хоча, за Конституцією, міг правити лише два терміни по п’ять років. Але коли закінчився час його другого правління, народ не захотів змінювати мудрого лідера. Шейх Заїд нафтові мільярди інвестував виключно у країну і її громадян. Запросив в ОАЕ найрозумніших людей у світі: архітекторів, інженерів, викладачів. А свою молодь відправляв вчитися у найкращі університети за кордоном. На початках збудував чимало однотипних вілл, куди переселились місцеві араби. Хоча в деяких оазисних місцях досі живе близько 300 бедуїнів. Але в будь-який час вони можуть прийти у цивілізацію, і держава дасть їм усе необхідне для повноцінного життя.

Під кінець минулого століття країна почала бурхливо розвиватися. І тут з’являється зворотний бік цієї красивої блискучої медалі. Шейх Заїд, як палкий патріот свого народу, вирішив, що той і так достатньо набідувався, тож відтепер тяжко працювати не буде. Тому усю важку чорнову роботу з розбудови країни доручили найманій робочій силі. З найбідніших країн, де люди живуть у картонних коробках, в ОАЕ запрошували “мурах”, чи “тарганів” (так тут називають цих роботяг). Як правило, це вихідці з Індії, Пакистану, Бангладеш. За 250−300 доларів, які для цих людей були казковим заробітком, з ранку до вечора на нестерпній спеці вони працювали на будовах. Жили за містом, спали по 30 чоловік у бараку, де і помитися не завжди мали можливість. На будови їх возили автобусами. У місто виходити не дозволяли. Втім, і зараз ситуація не дуже змінилася. Хіба що умови проживання “мурах” стали трохи кращими.

Натомість локальні араби (а їх тут лише 10 відсотків від усього складу населення) майже усі мільйонери. Працюють хіба що від нудьги. І тільки на престижних державних посадах. Наприклад, у поліції, в армії чи на митниці. Коли туристи прилітають, то їхні паспорти перевіряють, власне, оці локальні араби. Тобто перші, кого бачите у цій країні, – місцеві мільйонери. Мінімальна зарплата локального араба, де б не працював, 8 тис. доларів. Наприклад, регулювати дорогу чи ремонтувати її буде якийсь індус за 300−400 доларів на місяць, а керувати процесом, при цьому працюючи чотири години на день, буде місцевий араб мінімум за 8 тисяч євро. Митники, прикордонники, поліцейські отримують щонайменше 15−20 тисяч доларів, при цьому працюючи на місяць максимум 15 днів. Державні службовці заробляють ще більше. До речі, оскільки ОАЕ – федеративна держава, де кожен емірат – це абсолютна монархія, то усі керівні посади у всіх еміратах обіймають члени родини шейха. Умовно кажучи, брат – начальник поліції, племінник – голова міграційної служби і т.ін. Їхні величезні портрети, як, звісно, і портрети правителів, можна побачити на бігбордах чи на будинках.

Арабські Емірати мають свого президента, прем’єра, уряд. Але, знову-таки, ці державні посади розібрали шейхи. Шейх Абу-Дабі за сумісництвом і президент ОАЕ, прем’єр-міністр – шейх Дубаї. Проблеми зовнішньої політики чи питання, що стосуються стратегічних національних інтересів у країні, вирішують сім шейхів на “зборах сімох”. Останнє слово, звичайно, за президентом. Але у внутрішні справи еміратів ані президент, ані прем’єр не мають права втручатися. У кожного своя внутрішня політика. Це такі собі міні-держави в державі. Навіть за перетин кордонів між еміратами треба платити. Якщо з Дубаї їдете в інший емірат на екскурсію, то мусите заплатити 20 доларів. Якщо вас туди везе таксі, то назад водій не має права нікого брати. Їх вже повезе місцевий таксист.

( Читати далі ... )

Tags: КРАЇНИ : ЕМІРАТИ
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • © Найхоробріший.

    * © Фазанів у нас чималенько цього року. Та всі вони дуже обережні, полохливі, роздивитися себе не дозволяють. Тікають миттєво у високі трави або…

  • © В гості до пухнастиків

    * © Вчора ходили в гості до наших червонокнижних пухнастиків - байбаків. Цікаво за ними спостерігати, та на жаль они не підпускають до себе на таку…

  • © Пилова буря.

    * © Вчора (12 квітня) у нас була пилова буря. Світа Божого не видно було за пилюкою. Поля пересохші і сильний вітер змітав верхній шар ґрунту і…

promo olga_den_f march 19, 2016 17:35 13
Buy for 200 tokens
​* ( Розповідь жінки буде написана мовою - оригіналом, тобто суржиком Луганської області. ) Мені треба було проконсультуватися у лікаря, і дали мені направлення у обласну лікарню. Я підійшла до кабінету в якому йшов прийом. Біля кабінету сиділи на стільцях і стояли люди, я зайняла чергу. Раптом…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments